понеділок, 13 січня 2014 р.

13 січня — Щедрий вечір, Щедра кутя, Меланки

У деяких місцевостях до святкового багатого столу готують кутю, як на Святвечір. Звечора починають обходити оселі щедрувальники з піснями — щедрівками, якими вітають господарів зі святами. Щедрування раніше супроводжувалося магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками, наприклад, «Козою». «Козу» зодягали у вивернутий назовні кожух, прилаштовували солом’яні роги, хвіст і дзвіночок на шию. Як правило, «Коза» танцювала, «умирала» й «оживала».
Упродовж усіх святок в оселі на покуті стояв дідух, прикрашений горіхами, яблуками, стрічками. До XX для українців не ялинка, а саме дідух був різдвяним символом. Звичай прикрашати на Різдво ялинку занесли в Україну німецькі колоністи.
В українців, як і в багатьох хліборобських народів, рік розпочинався навесні. Після прийняття Україною Руссю християнства східного взірця, початком церковного й цивільного року стало 1 вересня. Па українських землях західноєвропейська традиція зустрічати Новий рік 1 січня існувала ще з кінця ХІV ст., хоч тривалий час і не визнавалася широкими масами.
Щедрівки — дуже давні фольклорні твори, у яких збереглося багато свідчень про «весняну» зустріч Нового року, як-от: згадування про птахів, що прилітають з вирію тільки навесні, поява приплоду у свійських тварин тощо.

Немає коментарів:

Дописати коментар