Сторінки обпалені війною

              Щороку у вересні, починаючи з 1962, у світі відзначається День пам'яті жертв фашизму. Він покликаний нагадати нам про ті трагічні події, які відбувалися під час Другої світової війни та вшанувати пам'ять  мільйонів загиблих  людей. Тоді, жертвами фашизму стали як  військові  так і мирні люди загиблі  під обстрілом бомб, або в концтаборах. За час Другої світової війни жертвами фашизму стало більш, ніж  55 мільйонів чоловік, було втягнуто 61 країну і  80 відсотків усього земного населення, військові дії проходили на території 40 держав.

     Тому, існування  Дня пам'яті жертв фашизму зовсім не дивно.
Цей день щорічно проходить під гаслом "Об'єднатися, щоб протистояти неофашизму".

        Для українського народу Друга світова війна теж стала важким випробуванням. Вірші, статті українських літераторів на захист Вітчизни з’явилися в газетах вже в перші дні війни. Це такі твори, як «Ми йдемо на бій» П. Тичини, «Клятва» М. Бажана, вірші Л. Первомайського.

   У роки війни українські письменники створили такі твори, як «Україна у вогні» О. Довженка, який виявив себе як талановитий публіцист, «Похорони друга» П. Тичини, «Мандрівка в молодість» М. Рильського, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, поетичний цикл «Україно моя!». Під час окупації у  Києві  недовгий час діяли, а тоді були  були закриті  «Українське слово» і «Литаври», а їх організатори, члени ОУН    О. Теліга та І. Ірлявський страчені гестапо.

Роман «Прапороносці» прославив ім’я О. Гончара. Війні присвячені найяскравіші твори українського художнього кіно.

Якщо уважно вчитатися, то війна українськими письменниками зображена у двох планах: перший — прославлення народного героїзму , романтизація і частково ідеалізація рис, які оголила війна — безстрашність, патріотизм, героїзм, дружба, згуртованість; другий — змалювання правди про війну: причини початку війни, сталінська політика, помилки у війні, недоліки і прорахунки.

        Сьогодні ж, звичайно, нам найближчі про війну твори О. Довженка, хоч колись за "Україну в огні" він  постраждав.  Це не лише розповідь про 1941-1945 р. в Україні, а й правдиві картини сталінських порядків, в яких письменник  давно розчарувався і був з ними незгоден. "Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібне, крім панегірика". А О. Довженко панегірика не хотів писати, він не хотів замовчува тих гірких фактів, інакше б твір був однобокий.

    То ж завдання написати про Другу світову війну, про концентраційні табори, про те, що не всі німці були нацисти і підтримували Гітлера, про занепади і злети, про самотність і дружбу так, щоб вся гама почуттів у читача виникла, але без слів "смерть", " газова камера", "страждання", власне, як і без яскравих та натуралістичних описів того, що відбувалося ставили перед собою не лише українські автори.

           Джон Бойн зробив це у своїй книзі «Хлопчик у смугастій піжамі»  через погляд дев'ятирічного хлопця.

    Друга Світова війна знайшла своє відображення  і у книгах Івліна Во «Люди при зброї» , «Офіцери та джентльмени» , Ґрема Ґріна «Міністерство страху»,

Ніколаса Монсаррата «Жорстоке море» ,Безіла Девідсона «Операція Андраші», Джеймса Олдріджа «Справа честі» , Джеймс Клавелл «Король щурів»,  Вільяма Голдінга «Володар мух» , Жана-Поля Сартра «Щоденники дивної війни. Вересень 1939 – березень 1940» , Моріса Дрюона «Моя війна, моя Франція, мій біль» .

        Книги про  Другу світову важко перерахувати. Є вигадані та правдиві  історії, зі сторони жертв та кривдників, проте усі вкрай болючі. Щороку з’являються все нові й нові історії, пов’язані зі страшною трагедією.  

Запрошуємо вас відвідати бібліотеку колегіуму та знайти ту книгу, яка зацікавить саме Вас.